Вільнюс: релакс та чілінг

Вільнюс — столиця Литви і найбільше місто країни, розташоване на річці Няріс. Дуже приємне і привітне місто з різноманітною та цікавою архітектурою. Старовинна українська назва — Вільно (Вільне), сучасна — Вільнюс, за деякими джерелами походить від назви річки Вільня, на якій стоїть місто.


З Києва до Вільнюса є прямий літак, що за годину вже приземлявся в аеропорту. Нас зустрічають великий котик і людинка поменше. Позують однаково гарно і впевнено.

Місто розрізає Няріс — річка в Білорусі і Литві, права притока Німану. Тут дуже багато мостів, всі різні. Під мостами можна пройтись або проїхатися. Цей не дуже гарний. Нажаль.

Знизу також не круто.

Церква Знамення Божої Матері — це православний храм в ім’я ікони Божої Матері «Знамення». Будівництво відбулося за проектом віленського архітектора Михайла Прозорова, будівельними роботами керував підрядник Нікалай Маврікін. Одна з наймолодших церков міста. Розташовується на вершині пагорба, біля Жверінського моста. Церква споруджена з жовтої цегли в візантійському стилі, характерні: монументальність, багатокупольність і обробка декором.

Особлива кладка надає будівлі ошатність: частина цегли вдавлена в стіни, інші — виступає. Таким чином на стінах церкви утворюються візерунки, що гармонують із монументальністю.

Жверінський міст
Жверінський міст

Тут багато роверів та іншого екологічного транспорту. До речі, думаю, може купити гірський велосипед. Думки думками але у місті ми орендували парочку електросамокатів. Неймовірно зручно і весело.

Кіт на балконі — камера в долоні. Ми хвилювалися за котика але судячи з усього йому там комфортно і стрибати він не збирався.

Ресторан на якому багато прапорів.

Мурал. Незвичний, як на мене.

Хрест. Тут таких багато.

Чолов’яга у гарному настрої.

Парковка. До речі еко-транспорт серйозно розвантажує місто, ми не бачили ані заторів ані взагалі скупчення авто.

Вулиця. Людей не дуже багато, але таксист сказав що найбільше народу у п’ятницю. Ми ж були у неділю.

Основна туристична вуличка у самому центрі міста. Поїв тут цепелинів. Не погано але не більше того.

Вежа Гедиміна — пам’ятка історії та культури в Вільнюсі. Розташована в західній частині Замкової гори, що знаходиться в історичному центрі міста і підноситься на висоту 48 метри. Фортечна вежа має три поверхи восьмикутної форми (нижня частина чотирикутна).

Пам’ятник королю Міндаугасу. Міндовг (Міндовг, Міндаугас, Мендог, Мендовг біл. Міндоўг, лит. Mindaugas, пол. Mendog), *бл.1203 — †1263) — засновник Литовської держави, Великий князь Литовський з 1230-х, перший і єдиний литовський король з 1253. Засновник династії Міндовговичів.

Тролейбуси. Виглядають дуже  по-нашому.

Під наглядом камер та дів.

Труба.

Пальма. пабів тут менше ніж у Львові, але вибір є. Правда сидр тут жахливий, на смак як розбавлений водою.

Бастіон Вільнюської оборонної стіни. Виглядає дуже прибрано і відреставровано. Як новий.

А тут ми сиділи і дивилися на місто. Поки хлоп’ята поруч курили траву. Але все норм, вони спитали, чи ми не проти. Ми були не проти, бо ж пили сидр.

Багатство. Хтось витратив дуже багато часу на цей фасад. І не даремно.

Прекрасна борода.

Церква. До речі, кожен храм, що ми зустріли сильно відрізнявся від іншого.

Розп’яття і прмоені.

І місті, принайні у центрі, майже немає висотної забудови. Це дуже круто.

Рожеві чайнички.

Будівля.

Церква.

Кульбаба і електросамокати.

Ужупіс.

Ужупіс — район міста Вільнюс, столиці Литви, частково розташований в Старому місті. Українською район називається Заріччя. Іноді його порівнюють з районом Монмартром в Парижі або Андріївським узвозом в Києві. Сьогодні в районі розташовуються художні галереї, майстерні та кафе.

Ужупіс — маленький і ізольований квартал. З одного боку він відділений від Старого міста річкою Вільна (Вільнялє), з іншого боку знаходяться круті пагорби, а з третьої — індустріальна зона, побудована в радянські часи. В XVI столітті були побудовані перші мости через річку. Квартал був населений в основному ремісниками. З кінця XIX століття на Заріччя стали селитися військові і дрібні службовці, проте більшу частину жителів становила міська біднота.

Знак «Ніяких якорів до гори дригом».

Шось дуже дивне що торчало з бугра.

Важливий камінь. Можливо з нього почалося місто.

Веселковий прапор.

Бібліотека Литви. Велика.

Житловий будинок. Приглядав собі квартиру. Не приглянулось.

Вуличка і зупинка. Просторо і спокійно.

Два будинки ніжно притискаються один до одного.

Юний орел. Може не юний. А може і не орел.

Гарний краєвид.

Червоний будинок на фасаді якого виліплена ціла історія.

Ще церква. Червона.

Капітелі і колони.

Блакитний будинок.

Хвилястий будинок. Об’єктивно він доволі некрасивий але мені чомусь подобається.

Шпиль-хрест.

Пам’ятник.

Малий Ісус на плечі у бородатого дядька. Це герб Вільнюса.

Прямокутний будинок з шикарними вікнами.

Кафедральний собор-базиліка Святого Станіслава та Святого Владислава — римсько-католицький храм, розташований в центрі старої частини Вільнюса, поруч з Соборною площею. Собор присвячений Святому Станіславу, краківському єпископу 11 ст., та Святому Владиславу, королю Угорщини 11 ст. У соборі проходили коронації Великого князівства Литовського. Одна із знакових споруд міста.

Вважається, що у дохристиянські часи на місці собору стояло капище язичницького бога Перкунаса. На думку істориків перший храм був побудований в середині XIII ст. королем Міндовгом після його навернення у християнство та призначення єпископа Литви, що було першою спробою християнизації Литви. Залишки примітивної квадратної церкви з трьома навами та масивними контрфорсами були знайдені під поточним собором наприкінці 20-го ст. Після смерті Міндовга у 1263 році перший храм знову став місцем язичницького поклоніння.

Селфі птахом. Але фото якось не вийшло.

Фасад.

Пані з собакою. Собак тут багато. Їх люблять і за ними прибирають.

Пам’ятник великому князю Гедіміну.

Бернандинский сад. Характеризується унікальним природним розташуванням у петлях нижньої течії Вільні, неповторним тісним оточенням старовинних архітектурних ансамблів міста та міфологічних пагорбів. Разом з Вільнюськими замками та гірськими парками вона є єдиним таким історичним зеленим комплексом, який оточує серцевину литовської державності.

Він є частиною чудового амфітеатру Старого міста, вона була сформована тісною взаємодією сил природи з історією та архітектурою, — як пояснив географ А. Басалик.

Малюнок.

Церква.

Площа.

Божественний шрифт.

***

Залишити коментар

avatar